хрущ
ХРУЩ, а, ч., ент. Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду. Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Шевч., II, 1963, 15); А було тихо та тихо, тільки хрущі гули літаючи (Вовчок, І, 1955, 146); Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Март., Тв., 1954, 113); *У порівн. Гуде, мов хрущ, аеродром на березі ріки (Уп., Вірші.., 1957, 45); // перен., розм. Мала дитина, людина. -Подумайте: виняв [вийняв] ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале. - хрущ! (Фр., IV, 1950, 44); Милий Миша!.. Наші «хрущі», як ти їх звеш, усі здорові, окрім Коха, про котрого тобі пише мама (Л. Укр., V, 1956, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрущ | хрущі |
Родовий | хруща | хрущів |
Давальний | хрущеві, хрущу | хрущам |
Знахідний | хруща | хрущів |
Орудний | хрущем | хрущами |
Місцевий | на/у хрущі, хрущу, хрущеві | на/у хрущах |
Кличний | хрущу | хрущі |