ху-ху
ХУ-ХУ, виг. Підсил. до ху. - Ху-ху!..- сказав Семен, здіймаючи шапку та втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували «дурні думки», ніж орання (Коцюб., І, 1955, 111); - Ху-ху! - оддувається той. Худий сам, блідий...- Вигружали залізо сьогодні,- почав до того без сорочки.- Ще й тобі буде на завтра. Здорове пруття... (Тесл., З книги життя, 1949, 148).