цвікати
ЦВІКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Висловлювати кому-небудь невдоволення з чогось; дорікати кому-небудь. - Якої плати? за що плати? Я вам дам!..- уже навсправжки лаявся пан...- Не цвікай!.. годі... не боїмось!..- знову зсередини (Мирний, І, 1949, 303); - Я тобі за свій рятунок можу заплатити! - він засунув руку в кишеню і викинув на стіл золоту монету.- Бери і не цвікай більше мені про те, що давно спливло (Стельмах, І, 1962, 421); - Не цвікай мені жінкою,- мало не верещав Шугалія,- коли свою од роботи в лавку заховав. Не цвікай!.. (Кучер, Трудна любов, 1960, 411).
◇ Цвікати в очі (в вічі) кому - дорікати комусь. - А як мене люди засміють, як мені кожне в очі цвікатиме, що я живу на віру? - сказала неначе до себе Мотря (Коцюб., І, 1955, 45); Кожне цвікає в очі чи позаочі, а не кожне бачить, як вона біжить з доярками вдосвіта на короварню та там і днює (Кучер, Прощай.., 1957, 225); - Тату, не лізьте! Я роблю й маю право на своє добро.. - То ти через свою дурну жінку будеш мені цвікати таке в вічі! (Н.-Лев., II, 1956, 298).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвікаю | цвікаємо |
2 особа | цвікаєш | цвікаєте |
3 особа | цвікає | цвікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвікатиму | цвікатимемо |
2 особа | цвікатимеш | цвікатимете |
3 особа | цвікатиме | цвікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цвікав | цвікали |
Жіночий рід | цвікала | |
Середній рід | цвікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвікаймо | |
2 особа | цвікай | цвікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цвікаючи | |
Минулий час | цвікавши |