цвілий
ЦВІЛИЙ, а, е. 1. Укритий цвіллю. А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з'їла,- Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (Укр.. думи.., 1955, 283); Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок (Л. Янов., І, 1959, 283); По цвілому законові все ще бродив апатичний цап (Панч, І, 1956, 85).
2. Який втратив первісний природний колір, вицвів. Руді цупкі уси, старанно голене віспувате обличчя, цвілі неспокійні очі.. Зняв із голови крамарський козирок, витирає хусточкою блискучу лисину: Качан (Вас., І, 1959, 275); Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна, ..а сам втопив до нот свій ніс, посідланий пенсне з цвілою оправою (Досв., Вибр., 1959, 15).
3. перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину). [Я в дох а:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... Запопаду ж я його - знатиме він мене! (Мирний, V, 1955, 176); Із сцени співали для цвілих міських обивателів радісну вість (Вас., І, 1959, 371).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цвілий | цвіла | цвіле | цвілі |
Родовий | цвілого | цвілої | цвілого | цвілих |
Давальний | цвілому | цвілій | цвілому | цвілим |
Знахідний | цвілий, цвілого | цвілу | цвіле | цвілі, цвілих |
Орудний | цвілим | цвілою | цвілим | цвілими |
Місцевий | на/у цвілому, цвілім | на/у цвілій | на/у цвілому, цвілім | на/у цвілих |
цвісти
ЦВІСТИ, цвіту, цвітеш, недок. 1. Розкриватися, розпускатися (про квіти). Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався (Шевч., II, 1953, 346); Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє - цвіте (Тесл., Вибр., 1950, 114); Цвіте липа й пахне неймовірно (Ю. Янов., II, 1958, 193); Пам'ятаю, казала моя мати: - Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (Довж., І, 1958, 330); * Образно.- Дурний піп - дурна його й молитва,- не витримав Яків Данько.- В твоїй бороді вже гречка цвіте, а в голові й на зяб не орано (Стельмах, II, 1962, 109); // Мати квіти, вкриватися квітами, цвітом. Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи (Вовчок, І, 1955, 95); Як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте (Гл., Вибр., 1951, 65); А луг цвіте. А далина синіє. Кує зозуля щедро у гаю (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 14); Степ уже цвіте де-не-де (Гончар, II, 1959, 69).
$ Пишним цвітом (квітом) цвісти див. пиший.
2. перен. Виділятися яскравою барвою, світитися яскравим світлом. Сів [Кирило] на порозі і закурив.. Червоний вогник цвів серед ночі, як квітка щастя (Коцюб., II, 1955, 209); Цвіте рубін кремлівських зір Огнями найяснішими (Нех., Ми живемо.., 1960, 71); Він бере її за руки і крізь ранішнії луки Вдвох вони додому йдуть. В небі райдуги цвітуть (Перв., Казка.., 1958, 58); Червоний стяг цвіте над нами, І буде так мільйони літ (Сос., II, 1958, 406); Вогонь то здіймався, то падав, неначе дихали груди, розкидався снопом, розпливався туманом, і цвіли хмари на небі, неначе троянди (Коцюб., II, 1955, 68); // Про велике скупчення вогнів, барвистого одягу, прапорів і т. ін. Уже цвіли на вулицях вогні, а ми повільно йшли собі з вокзалу (Голов., Поезії, 1955, 170); Ніби на гравюрі Хокусаї, Ліс грабовий золотом цвіте (Рильський, III, 1961, 315); На майдані цвіли хустки (Збан., Переджнив'я, 1960, 324); Прощавайте, ждіте волі,- гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло - тільки прапори цвітуть... (Тич., І, 1957, 56); *Образно. Як патока, так річ у неї на губах, І сміх її цвіте, мов мак, що на грядках (Г.-Арт., Байки.., 1958, 42); Його душа, до смерті молода, Цвіла в книжках - у квітах пурпурових (Рильський, II, 1960, 109).
3. перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину). В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Шевч., II, 1963, 51); Є такі люди, що.. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою (Н.-Лев., І, 1956, 129); - Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марно пропадеш! (Л. Укр., І, 1951, 324); [Хмельницький:] А ти, Соломіє, все кращаєш. [Кривоніс:] Це від кохання так цвіте (Корн., І, 1955, 261); Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці - молодість сама (Рильський, III, 1961, 279); Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї,- з вогню та з сонця вся! Так і цвіте вся здоров'ям, налите тіло горить смагою (Гончар, Тронка, 1963, 186); // Про вияв здоров'я на обличчі людини. Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум'янцем, було жовте (Фр., VI, 1951, 286); Мужчини сивими стали з морозу, а обличчя жінок цвіли, як мак (Коцюб., II, 1955, 184); На всі щоки її по-весняному цвів густий рум'янець (Коп., Лейтенанти, 1947, 171); // Про вияв радості, щастя, задоволення, замріяності на обличчі людини (в усмішці, очах і т. ін. ) З вікна учительської на дітей дивилася Серафима Петрівна, і її зморщене обличчя цвіло від радості (Панч, Іду, 1946, 122); В очах у неї, у всьому виразі обличчя цвіло щастя... (Гур., Життя.., 1954, 334); Тетяна сиділа задумана, уші палали, як цвіт королевий, а в очах цвіли, як золотий світанок, ті мрії, що впину їм немає (Вас., II, 1959, 83); Над столами схилились обличчя, в вікна цеху вечірня ртуть... Тільки шелест паперу ритмічний, тільки зорями очі цвітуть... (Сос., І, 1957, 489); Очі в Романа Петровича блискотіли, на обличчі цвіла привітна, захоплена посмішка (Коз., Сальвія, 1959, 71).
4. перен. Успішно розвиватися; процвітати. Вийду в сонячні поля, На долину гляну, Там цвіте моя земля Од Дніпра до Сяну (Мас., Побратими, 1950, 8); Цвіте життя, красується природа, липневий день над горами сія (Гонч., Вибр., 1959, 132); Цвіте дружба народів, як море переливаючись через границі (Рильський, III, 1956, 50); Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов, Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (Рильський, III, 1961, 304); // Про людські почуття, думки і т. ін. [Ганна:] За клопотами чи знайдеться час баблятися ще з якимись думками?.. Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав'яли... (Кроп., II, 1958, 21); І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум (Тич., І, 1957, 14); Серце тихим привітом цвіте... (Сос., І, 1957, 208).
5. спец. Змінювати забарвлення внаслідок масового розвитку мікроорганічних водоростей (про водойми); укриватися пліснявою, цвіллю. Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка (Мирний, І, 1949, 221).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвіту | цвітемо |
2 особа | цвітеш | цвітете |
3 особа | цвіте | цвітуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвістиму | цвістимемо |
2 особа | цвістимеш | цвістимете |
3 особа | цвістиме | цвістимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цвів | цвіли |
Жіночий рід | цвіла | |
Середній рід | цвіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвітімо | |
2 особа | цвіти | цвітіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цвітучи | |
Минулий час | цвівши |