цу-цу
ЦУ-ЦУ, виг. 1. Уживається для підкликання собак. Аж тут і надворі туж-туж уже світає. «Цу-цу, Рябко!..- тут всі, повибігавши з хат: -Цу-цу, Рябко... на-на!» - гукнули, як на гвалт (Г.-Арт., Байки... 1958, 53); - Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, -так я, небоже, щорана вирушав за вівцями. Три пси! Цу-цу! (Фр., IV, 1950, 25).
2. Уживається для вираження подиву, розчарування і т. ін. Смеркалося.. огонь огнем Кругом запалало,- Аж злякавсь я... «Ура! Ура! Ура!» - закричали. «Цу-цу, дурні! Схаменіться! Чого се ви раді? Що горите?» (Шевч., І, 1951, 246).