шваркіт
ШВАРКІТ, коту, ч., розм. 1. Швидка й нерозбірлива мова. Цілими купами йшли цигани, з голосним реготом та шваркотом окружаючи невеличкі однокінки (Фр., VIII, 1952, 360).
2. Уривчастий шум, шелест. Вилася Тисьмениця, блискотячи, мов золота змія, і шваркотіла в віддаленню по камінню, та так, що той шваркіт доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (Фр., VIII, 1952, 350).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шваркіт | шваркоти |
Родовий | шваркоту | шваркотів |
Давальний | шваркотові, шваркоту | шваркотам |
Знахідний | шваркіт | шваркоти |
Орудний | шваркотом | шваркотами |
Місцевий | на/у шваркоті | на/у шваркотах |
Кличний | шваркоте | шваркоти |
шваркотіти
ШВАРКОТІТИ див. шваркотати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шваркочу | шваркотимо |
2 особа | шваркотиш | шваркотите |
3 особа | шваркотить | шваркотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шваркотітиму | шваркотітимемо |
2 особа | шваркотітимеш | шваркотітимете |
3 особа | шваркотітиме | шваркотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шваркотів | шваркотіли |
Жіночий рід | шваркотіла | |
Середній рід | шваркотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шваркотімо | |
2 особа | шваркоти | шваркотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шваркотячи | |
Минулий час | шваркотівши |