шубка
ШУБКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до шуба 1; коротка і легка шуба (перев. жіноча або дитяча). Двері відхиляються, і вбігає Катя Толстая. Вона в ошатній сукні, поверх якої накинута шубка (Коч., III, 1956, 177); Навкруги Москва шуміла; школярів трамвай повіз. Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (Тич., II, 1957, 322).
2. Зменш.-пестл. до шуба 2. У кротихи Любий кротик - Чорна шубка, Чорний ротик - Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай (Стельмах, Колосок.., 1959, 75); Шастає вона [білка] по заростях ще в рудувато-червоній шубці, але незабаром змінить своє літнє вбрання на зимове (Веч. Київ, 1.ХІ 1966,4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шубка | шубки |
Родовий | шубки | шубок |
Давальний | шубці | шубкам |
Знахідний | шубку | шубки |
Орудний | шубкою | шубками |
Місцевий | на/у шубці | на/у шубках |
Кличний | шубко | шубки |