яворина
ЯВОРИНА, и, ж. 1. Окреме дерево явора; явір. Темно в лісі. Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (Коцюб., І, 1955, 35); В партизанськім лісі яворина Похилилась сумно до води (Перв., І, 1958, 353); Він прилітає з далекого краю, Не спочиваючи, лине, лине, Здається, на світі миліш немає, Чим наше подвір'я, стара яворина (Мал., Звенигора, 1959, 52); * У порівн. Батько здалік милується своєю донькою. Он ба, яка виросла, мов молода яворина (Цюпа, На крилах.., 1961, 237).
2. збірн. Яворовий ліс; яворова памолодь. Ой вже мені не ходити по тій яворині (Коломийки, 1969, 215); Максим, мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом (Фр., VI, 1951, 34); Молоденька яворина так і облипла коло нього [дуба], мов діти коло діда, як казку розказує (Коцюб., І, 1955, 459).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | яворина | яворини |
Родовий | яворини | яворин |
Давальний | яворині | яворинам |
Знахідний | яворину | яворини |
Орудний | явориною | яворинами |
Місцевий | на/у яворині | на/у яворинах |
Кличний | яворино | яворини |