агонія
АГОНІЯ, ї, ж. 1. Останні прояви життєвих функцій організму перед смертю; передсмертні муки; конання. У неї сіпалася в передсмертній агоніїрука і чомусь тремтіли повіки (Шиян, Гроза.., 1956, 206); * У порівн. Машина бухає і стогне важко, мов велетенські груди в агонії... (Л. Укр., І, 1951, 312).
2. перен. Останні хвилини існування того, що гине, зникає. Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію, показав агонію споконвічної селянської віри в царя-батюшку.. (Ленін, 8, 1949, 89); Місто зберегло сліди страшної агонії гітлерівців (Собко, Запорука.., 1952, 7); * Образно. Остання агонія... Ще година й затихає ярмарок... (Вишня, І, 1956, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | агонія | агонії |
Родовий | агонії | агоній |
Давальний | агонії | агоніям |
Знахідний | агонію | агонії |
Орудний | агонією | агоніями |
Місцевий | на/у агонії | на/у агоніях |
Кличний | агоніє | агонії |