адвокат
АДВОКАТ, а, ч. 1. Юрист, що захищає обвинуваченого або веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець. - З мене адвокат - он який вийде! (Мирний, V, 1955, 170); - Рятуй мене, Насте!.. Піди до адвоката, заплати йому, що схоче (Коцюб., І, 1955, 76); Марко Черемшина.. усе життя заробляв собі хліб як селянський адвокат у глухому містечку (Козл., Відродження.., 1950, 79).
2. перен. Про людину, що заступається за кого-небудь, захищає когось. - Говори, адвокате, говори! - сказала.. мати. - Цікава я знати, що він тобі дав за те, що ти так за ним обстаєш? (Фр., III, 1950, 388); [Люда:] Я можу про це поговорити сама. Мені не потрібні адвокати (Голов., Драми, 1958, 160).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | адвокат | адвокати |
Родовий | адвоката | адвокатів |
Давальний | адвокатові, адвокату | адвокатам |
Знахідний | адвоката | адвокатів |
Орудний | адвокатом | адвокатами |
Місцевий | на/у адвокаті, адвокатові | на/у адвокатах |
Кличний | адвокате | адвокати |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | адвокат | адвокати |
Родовий | адвоката | адвокатів |
Давальний | адвокатові, адвокату | адвокатам |
Знахідний | адвокат | адвокати |
Орудний | адвокатом | адвокатами |
Місцевий | на/у адвокаті, адвокатові | на/у адвокатах |
Кличний | адвокате | адвокати |