арфа
АРФА, и, ж. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Н.-Лев., IV, 1956, 25); І грає арфа, мов у сні. Про щось солодке і болюче, І все життя - як ліс дрімучий. Як ліс терновий навесні (Олесь, Вибр., 1958, 370); Лід колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Кучер, Чорноморці, 1956, 217).
Еолова арфа - дерев'яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру. Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни - І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | арфа | арфи |
Родовий | арфи | арф |
Давальний | арфі | арфам |
Знахідний | арфу | арфи |
Орудний | арфою | арфами |
Місцевий | на/у арфі | на/у арфах |
Кличний | арфо | арфи |