атож
АТОЖ, част., розм. Уживається для вираження згоди з чим-небудь або підтвердження чого-небудь; справді, так, авжеж. - Що ж там відбирати? себто і плахти, і юпки, і намиста, і мої очіпки? - Атож! (Кв.-Осн., II, 1956, 128); - Ви добре знаєте Карпа?- поспитав я. - Атож... (Коцюб., І, 1955, 297); Йому захотілось показати, що й він не остання людина в селі. Атож, хіба кому доводилось тягати таких щук, як дідові Олофіру! (Донч., III, 1956, 103).