ахнути
АХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до ахати. Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи (Фр., VII, 1951, 310); Швець Омелько довго вдивлявся у вершників і раптом ахнув і зблід (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17); Несподівано чорнолісся сухо ахнуло одним і другим пострілом (Стельмах, На.. землі, 1949, 284).
2. Вистрілити. Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку, коло якого мотались посильні (Ю. Янов., І, 1958, 277).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ахну | ахнемо |
2 особа | ахнеш | ахнете |
3 особа | ахне | ахнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ахнув | ахнули |
Жіночий рід | ахнула | |
Середній рід | ахнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ахнімо | |
2 особа | ахни | ахніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ахнувши |