багрець
БАГРЕЦЬ, ю, ч. Те саме, що багрянець. Гомоніла зграя, поки сонечко не закочувалося, багряна зоря не кидала на все місто свій багрець і мороз не кріпчав (Вовчок, І, 1955, 297); Гасне багрець від заходу сонця, синіють поля і хати (Кучер, Прощай.., 1957, 321); Багрець лісів, душі моїй відрада. Хоч і жовтій, ніколи ж не в'ялись (Мал., І, 1956, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | багрець | багреці |
Родовий | багрецю | багреців |
Давальний | багрецеві, багрецю | багрецям |
Знахідний | багрець | багреці |
Орудний | багрецем | багрецями |
Місцевий | на/у багреці | на/у багрецях |
Кличний | багрецю | багреці |