байдужний
БАЙДУЖНИЙ, а, е. Те саме, що байдужий 1. Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Коцюб., І, 1955, 180); Він відвернувся, силкуючися надати свойому лицю згірдний і байдужний вигляд (Фр., VII, 1951, 312); Знов [Рустам] присьорбнув чаю, куточком ока простежив за Саїдом, який своєю байдужною мовчанкою починав лякати таджика (Ле, Міжгір'я, 1953, 132).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | байдужний | байдужна | байдужне | байдужні |
Родовий | байдужного | байдужної | байдужного | байдужних |
Давальний | байдужному | байдужній | байдужному | байдужним |
Знахідний | байдужний, байдужного | байдужну | байдужне | байдужні, байдужних |
Орудний | байдужним | байдужною | байдужним | байдужними |
Місцевий | на/у байдужному, байдужнім | на/у байдужній | на/у байдужному, байдужнім | на/у байдужних |