балакання
БАЛАКАННЯ, я, с. Дія за знач. балакати 1. Заки громада змогла розібрати дотепно, що робити, над'їхав комісар; то вже не було часу на балакання (Кобр., Вибр., 1954, 50); // Те, що хтось говорить. Без мене, може, розгадали Чудне балакання моє (Гл., Вибр., 1957, 286); - Що я маю слухати їх нудного балакання? (Фр., III, 1950, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балакання | балакання |
Родовий | балакання | балакань |
Давальний | балаканню | балаканням |
Знахідний | балакання | балакання |
Орудний | балаканням | балаканнями |
Місцевий | на/у балаканні | на/у балаканнях |
Кличний | балакання | балакання |