балакучість
БАЛАКУЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. балакучий. Роман Петрович, незважаючи на свою балакучість, за кілька днів так жодним словом і не натякнув на те, що він думає про їхні відносини (Коз., Сальвія, 1959, 164); Замула відзначався балакучістю. Слова з нього сипалися, як полова та остюки з-під молотарки (Вол., Місячне срібло, 1961, 330).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балакучість | балакучості |
Родовий | балакучості, балакучости | балакучостей |
Давальний | балакучості | балакучостям |
Знахідний | балакучість | балакучості |
Орудний | балакучістю | балакучостями |
Місцевий | на/у балакучості | на/у балакучостях |
Кличний | балакучосте | балакучості |