баламут
БАЛАМУТ, а, ч. 1. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. А воєвода вже кричить: - Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за грати Давно уже пора саджати (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 113); // Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. Переді мною був не той Павло, безжурний співун і баламут, якого я звик бачити (Збан., Ліс. красуня, 1955, 10).
2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні; спокусник, зальотник. Баламуте, вийди з хати; Хочеш мене закохати, Закохати та й забути, - Всі ви, хлопці, баламути! (Народна пісня); [Водяник:] Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! (Л. Укр., III, 1952, 191).
3. діал. Риба макрель; скумбрія. Невід був повнісінький баламутів, осятрів, білуги (Н.-Лев., II, 1956, 249).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баламут | баламути |
Родовий | баламута | баламутів |
Давальний | баламутові, баламуту | баламутам |
Знахідний | баламута | баламутів |
Орудний | баламутом | баламутами |
Місцевий | на/у баламуті, баламутові | на/у баламутах |
Кличний | баламуте | баламути |
баламута
БАЛАМУТА, и, ч., рідко. Те саме, що баламут 1, 2. - У волості скажи кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він дорогою дряпоне в ліс (Кочура, Зол. грамота, 1960, 55); І знову він заговорив тоном провінціального баламути: - Віднині я житиму надією, що ми з вами ще побачимось... (Шовк., Інженери, 1956, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баламута | баламути |
Родовий | баламути | баламут |
Давальний | баламуті | баламутам |
Знахідний | баламуту | баламут |
Орудний | баламутою | баламутами |
Місцевий | на/у баламуті | на/у баламутах |
Кличний | баламуто | баламути |