банальний
БАНАЛЬНИЙ, а, е. Який утратив виразність через часте повторення; утертий, неоригінальний. Він танцював з нею кілька турів, обмінявся кількома банальними фразами (Фр., VII, 1951, 238); Чижик підкинув до підборіддя скрипку.. і зацигикав банальну полечку (Панч, І, 1956, 197); Звичайно, банальні, заяложені рими не можуть нікого зворушити (Рад. літ-во, 5, 1958, 27); // Буденний, звичайний. Вже й черемха розпускається - Хоч банальна, а така. Що безсило опускається І в деструктора рука (Рильський, І, 1956, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | банальний | банальна | банальне | банальні |
Родовий | банального | банальної | банального | банальних |
Давальний | банальному | банальній | банальному | банальним |
Знахідний | банальний, банального | банальну | банальне | банальні, банальних |
Орудний | банальним | банальною | банальним | банальними |
Місцевий | на/у банальному, банальнім | на/у банальній | на/у банальному, банальнім | на/у банальних |