баранчик
БАРАНЧИК, а, ч. 1. Зменш. до баран 1,2. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (Гл., Вибр., 1957, 33); На плечі він ніс забитого баранчика (Собко, Кавказ, 1946, 98).
2. Глиняна посудина, що має форму такої тварини, для подавання на стіл горілки, вина. До закусок рекомендується подавати горілку і настойки в графинах, куманцях і баранчиках (Укр. страви, 1957, 318).
3. Те саме, що баранець 2. Хвилі по ньому [ставку] перекочувалися одна через одну, і хвилі не прості, а з білими баранчиками... (Вишня, І, 1956, 346).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баранчик | баранчики |
Родовий | баранчика | баранчиків |
Давальний | баранчикові, баранчику | баранчикам |
Знахідний | баранчик, баранчика | баранчики, баранчиків |
Орудний | баранчиком | баранчиками |
Місцевий | на/у баранчику | на/у баранчиках |
Кличний | баранчику | баранчики |