безапеляційний
БЕЗАПЕЛЯЦІЙНИЙ, а, е. 1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції.
2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний. Цей жест завжди означав, що слова професора безапеляційні й дискусії не підлягають (Кучер, Чорноморці, 1956, 85); - Що ж, поїхали до мене! - говорить [о. Миколай] безапеляційним тоном (Стельмах, І, 1962, 411).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безапеляційний | безапеляційна | безапеляційне | безапеляційні |
Родовий | безапеляційного | безапеляційної | безапеляційного | безапеляційних |
Давальний | безапеляційному | безапеляційній | безапеляційному | безапеляційним |
Знахідний | безапеляційний, безапеляційного | безапеляційну | безапеляційне | безапеляційні, безапеляційних |
Орудний | безапеляційним | безапеляційною | безапеляційним | безапеляційними |
Місцевий | на/у безапеляційному, безапеляційнім | на/у безапеляційній | на/у безапеляційному, безапеляційнім | на/у безапеляційних |