безвинно
БЕЗВИННО. Присл. до безвинний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? ..от так безвинно молоду душу загубили... (Мирний, V, 1955, 116); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав, Коли схопив і ув'язнив безвинно Посадника чесного Коснятина... (Коч., III, 1956, 15).