безголов'я
БЕЗГОЛОВ'Я, рідше БЕЗГОЛІВ'Я, я, с. Нещастя, горе, біда. Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе. Так як велике безголов'я Тому, хто грішну жизнь веде (Котл., І, 1952, 149); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (Головко, Мати, 1940, 53); Дівчину зустрів я . Ой яка ж вона хороша не знайду і слів я:.. тільки глянув, то й зав'янув, - моє ж безголів'я! (Тич., III, 1947, 83).
На [моє (наше і т. ін. )] безголов'я (безголів'я) - на чиюсь біду, на нещастя. Отож і вчити почали Письму панят. На безголов'я І я учуся. Слізьми? Кров'ю! Письмо те полилося... (Шевч., II, 1953, 63); Кругом же бандити, кругом. Як не Гальчевський, то Шепель, ..і все на безголов'я наше (Стельмах, II, 1962, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безголов'я | |
Родовий | безголов'я | |
Давальний | безголов'ю | |
Знахідний | безголов'я | |
Орудний | безголов'ям | |
Місцевий | на/у безголов'ї | |
Кличний | безголов'я |