бездиханний
БЕЗДИХАННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима... (Мирний, III, 1954, 119); Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів, чекаючи побачити свого вихованця холодним і бездиханним (Донч., VI, 1957, 144).
Упасти бездиханним [трупом] - померти. Він глянув на мене так, що коли б людський погляд мав вбивчу силу, я мусив би впасти бездиханним трупом (Грим., Подробиці.., 1956, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездиханний | бездиханна | бездиханне | бездиханні |
Родовий | бездиханного | бездиханної | бездиханного | бездиханних |
Давальний | бездиханному | бездиханній | бездиханному | бездиханним |
Знахідний | бездиханний, бездиханного | бездиханну | бездиханне | бездиханні, бездиханних |
Орудний | бездиханним | бездиханною | бездиханним | бездиханними |
Місцевий | на/у бездиханному, бездиханнім | на/у бездиханній | на/у бездиханному, бездиханнім | на/у бездиханних |