безкрайній
БЕЗКРАЙНІЙ, я, є. Те саме, що безкраїй. Безкрайні і дикі степи України (Щог., Поезії, 1958, 268); Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє (Вас., II, 1959, 354); [Ольга:] Ми летимо в безкрайній Сибір, щоб повернути могутні ріки і одружити їх навіки з Волгою (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 25); В його [лісовому] безкрайньому шумі степовикам вчувався то шум ковили, то шум рідних... узбереж (Гончар, Таврія.., 1957, 434).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безкрайній | безкрайня | безкрайнє | безкрайні |
Родовий | безкрайнього | безкрайньої | безкрайнього | безкрайніх |
Давальний | безкрайньому | безкрайній | безкрайньому | безкрайнім |
Знахідний | безкрайній, безкрайнього | безкрайню | безкрайнє | безкрайні, безкрайніх |
Орудний | безкрайнім | безкрайньою | безкрайнім | безкрайніми |
Місцевий | на/у безкрайньому, безкрайнім | на/у безкрайній | на/у безкрайньому, безкрайнім | на/у безкрайніх |