безкінний
БЕЗКІННИЙ, а, е. Який не має коня (коней). Як далеко зайшов розклад селянства під кінець XIX ст., можна судити з кількості безкінних селянських дворів на Україні (Іст. УРСР, І, 1953, 493); - Ну, а де ж ваші коні? - Коней немає. Пробачте, безкінні ми, так би мовити, біднуваті люди (Довж., Зач. Десна, 1957, 149).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безкінний | безкінна | безкінне | безкінні |
Родовий | безкінного | безкінної | безкінного | безкінних |
Давальний | безкінному | безкінній | безкінному | безкінним |
Знахідний | безкінний, безкінного | безкінну | безкінне | безкінні, безкінних |
Орудний | безкінним | безкінною | безкінним | безкінними |
Місцевий | на/у безкінному, безкіннім | на/у безкінній | на/у безкінному, безкіннім | на/у безкінних |