безлюдний
БЕЗЛЮДНИЙ, а, е. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі. Ти сіяла, пишалася (Шевч., II, 1953, 284); Юнак опинився в справжній гірській країні - дикій, безлюдній, укритій тайгою (Донч., III, 1956, 360); // З якого зникли люди, в якому (на якому) зараз немає нікого, який рідко відвідують. Нема вже села. Дорога й дорога, безлюдная доріженька попередо мною... (Вовчок, І, 1955, 118); Вони вийшли з кав'ярні, посідали на трамвай і поїхали до Стрийського парку, який іще був зовсім безлюдний (Фр., IV, 1950, 319); Десь недалеко ще гуркотів бій, і село.. здавалося йому змертвілим, безлюдним (Жур., До них іде.., 1952, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безлюдний | безлюдна | безлюдне | безлюдні |
Родовий | безлюдного | безлюдної | безлюдного | безлюдних |
Давальний | безлюдному | безлюдній | безлюдному | безлюдним |
Знахідний | безлюдний, безлюдного | безлюдну | безлюдне | безлюдні, безлюдних |
Орудний | безлюдним | безлюдною | безлюдним | безлюдними |
Місцевий | на/у безлюдному, безлюднім | на/у безлюдній | на/у безлюдному, безлюднім | на/у безлюдних |
безлюдніти
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | безлюднію | безлюдніємо |
2 особа | безлюднієш | безлюднієте |
3 особа | безлюдніє | безлюдніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | безлюднітиму | безлюднітимемо |
2 особа | безлюднітимеш | безлюднітимете |
3 особа | безлюднітиме | безлюднітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | безлюднів | безлюдніли |
Жіночий рід | безлюдніла | |
Середній рід | безлюдніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | безлюдніймо | |
2 особа | безлюдній | безлюднійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | безлюдніючи | |
Минулий час | безлюднівши |