безнастанний
БЕЗНАСТАННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється, невідомо, коли закінчиться; повсякчасний, безупинний. - Чому ти так побіліла, коли невинна? - Чому? Мабуть, тому, що я слаба, що безнастанна боротьба з вами нищить мої сили (Коб., І, 1956, 174); Творчість - це праця безнастанна (Тич., III, 1957, 465); Останні тижні проминули для Тимофія Калиновського в безнастанних тривогах (Жур., Опов., 1956, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безнастанний | безнастанна | безнастанне | безнастанні |
Родовий | безнастанного | безнастанної | безнастанного | безнастанних |
Давальний | безнастанному | безнастанній | безнастанному | безнастанним |
Знахідний | безнастанний, безнастанного | безнастанну | безнастанне | безнастанні, безнастанних |
Орудний | безнастанним | безнастанною | безнастанним | безнастанними |
Місцевий | на/у безнастанному, безнастаннім | на/у безнастанній | на/у безнастанному, безнастаннім | на/у безнастанних |