безпощадний
БЕЗПОЩАДНИЙ, а, е. Який не знав пощади: жорстокий, непримиренний. Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись (Л. Укр., І, 1951, 141); Я такого, що тепер, ніколи не бачив. Йде боротьба безпощадна (Стеф., І, 1949, 259); І сад на лінії вогню Гіллям сухим у небо тиче - Немов гукає на борню. На помсту безпощадну кличе (Шер., Дорога.., 1957, 73); // Який дуже дошкульно діє. Безпощадне сонце ворогує з землею (Довж., Зач. Десна, 1957, 517).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпощадний | безпощадна | безпощадне | безпощадні |
Родовий | безпощадного | безпощадної | безпощадного | безпощадних |
Давальний | безпощадному | безпощадній | безпощадному | безпощадним |
Знахідний | безпощадний, безпощадного | безпощадну | безпощадне | безпощадні, безпощадних |
Орудний | безпощадним | безпощадною | безпощадним | безпощадними |
Місцевий | на/у безпощадному, безпощаднім | на/у безпощадній | на/у безпощадному, безпощаднім | на/у безпощадних |