безпідставний
БЕЗПІДСТАВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необгрунтований. [Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Вас., III, 1960, 384); Твердження, буцімто.. розвиток письменності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (Рильський, III, 1956, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпідставний | безпідставна | безпідставне | безпідставні |
Родовий | безпідставного | безпідставної | безпідставного | безпідставних |
Давальний | безпідставному | безпідставній | безпідставному | безпідставним |
Знахідний | безпідставний, безпідставного | безпідставну | безпідставне | безпідставні, безпідставних |
Орудний | безпідставним | безпідставною | безпідставним | безпідставними |
Місцевий | на/у безпідставному, безпідставнім | на/у безпідставній | на/у безпідставному, безпідставнім | на/у безпідставних |