безсилля
БЕЗСИЛЛЯ, я, с. 1. Фізична слабість, знемога. Хоч вона [хвороба] його й не трясла, зате інше нівечила, - то безсиллям, то таким поганим настроєм духу (Мирний, V, 1955, 422); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (Коцюб., І, 1955, 218).
2. Нездатність або неспроможність що-небудь зробити, подолати. В почуттю своєї нижчості, свого безсилля і ненастанного роздразнення Іцко дивився на Германа як на свого особистого ворога (Фр., VIII, 1952, 412); Безсилля людини в боротьбі з природою і гнітом суспільних відносин породило віру в чудеса, бо слабість, як відзначав Маркс, завжди шукала порятунку в надії на чудо (Наука.., 10, 1958, 50); - Пішовши звідси, ви лише розпишетесь у своєму безсиллі (Шовк., Інженери, 1956, 225).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безсилля | |
Родовий | безсилля | |
Давальний | безсиллю | |
Знахідний | безсилля | |
Орудний | безсиллям | |
Місцевий | на/у безсиллі | |
Кличний | безсилля |