безсовісний
БЕЗСОВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. - Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр., IV, 1950, 315); Це був безсовісний брехун, що любив добре попоїсти і не любив працювати (Трубл., І, 1955, 282); // Який виражає безсовісність, безсоромність. - Великий святий боже! Ти чуєш цих людців? Врази ж їх негайно громом за їхній безсовісний наклеп на мене! (Донч., V, 1957, 366); - На кутні засмієшся, як видряпаю твої безсовісні очі (Стельмах, Хліб.., 1959, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсовісний | безсовісна | безсовісне | безсовісні |
Родовий | безсовісного | безсовісної | безсовісного | безсовісних |
Давальний | безсовісному | безсовісній | безсовісному | безсовісним |
Знахідний | безсовісний, безсовісного | безсовісну | безсовісне | безсовісні, безсовісних |
Орудний | безсовісним | безсовісною | безсовісним | безсовісними |
Місцевий | на/у безсовісному, безсовіснім | на/у безсовісній | на/у безсовісному, безсовіснім | на/у безсовісних |