безсонний
БЕЗСОННИЙ, а, е. Який не спить, перебуває без сну; позбавлений сну. Гуде безсонний жук (Гл., Вибр., 1957, 206); Так, знову я вояк, я знов боєць безсонний (Рильський, Мости, 1948, 47); // Який має ознаки неспання. Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців (Гончар, І, 1954, 53); // Який проходить без сну. Перекажіть про бідність, сльози вічні, Про труд безсонний в бою і натузі (Фр., X, 1954, 21); Ночі безсонні на маршах, в походах. Вдень спочиваємо до темноти (Шер., Дружбою.., 1954, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсонний | безсонна | безсонне | безсонні |
Родовий | безсонного | безсонної | безсонного | безсонних |
Давальний | безсонному | безсонній | безсонному | безсонним |
Знахідний | безсонний, безсонного | безсонну | безсонне | безсонні, безсонних |
Орудний | безсонним | безсонною | безсонним | безсонними |
Місцевий | на/у безсонному, безсоннім | на/у безсонній | на/у безсонному, безсоннім | на/у безсонних |