безустанний
БЕЗУСТАННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний. Їй докучила самота у хаті-пустці, хатня безустанна робота (Коцюб., І, 1955, 65); Безустанне зміцнення табору соціалізму, братерської дружби і взаємодопомоги між соціалістичними націями - запорука збереження миру й безпеки (Рад. Укр., 1. ХІ 1956, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безустанний | безустанна | безустанне | безустанні |
Родовий | безустанного | безустанної | безустанного | безустанних |
Давальний | безустанному | безустанній | безустанному | безустанним |
Знахідний | безустанний, безустанного | безустанну | безустанне | безустанні, безустанних |
Орудний | безустанним | безустанною | безустанним | безустанними |
Місцевий | на/у безустанному, безустаннім | на/у безустанній | на/у безустанному, безустаннім | на/у безустанних |