бек
БЕК, а, ч., дорев. У Закавказзі і в Середній Азії - титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військових. Сулейман протестував проти беків і дагестанських князів, проти російських поміщики і царя (Десняк, II, 1955, 477).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бек | беки |
Родовий | бека | беків |
Давальний | бекові, беку | бекам |
Знахідний | бека | беків |
Орудний | беком | беками |
Місцевий | на/у беку, бекові | на/у беках |
Кличний | беку | беки |
бека
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бека | беки |
Родовий | беки | бек |
Давальний | беці | бекам |
Знахідний | беку | беки |
Орудний | бекою | беками |
Місцевий | на/у беці | на/у беках |
Кличний | беко | беки |