билинка
БИЛИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до билина1. Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (Пісні та романси.., II, 1956, 5); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги.. Ні квітки, ні свіжої билинки (Кучер, Чорноморці, 1956, 11); * У порівн. Всі померли, саму бабу лишили на світі, саму, як билинку в полі (Фр., III, 1950, 280).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | билинка | билинки |
Родовий | билинки | билинок |
Давальний | билинці | билинкам |
Знахідний | билинку | билинки |
Орудний | билинкою | билинками |
Місцевий | на/у билинці | на/у билинках |
Кличний | билинко | билинки |