благаючий
БЛАГАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до благати. Вона [Параскіца] сама, благаюча та протестуюча проти людської несправедливості, ..чекала моменту, коли співатимуть "херувимську" (Коцюб., І, 1955, 276); // у знач. прикм. Який виражає благання. Схопив [Василь], що було під рукою, побіг на тривожний, благаючий крик (Цюна, Назустріч.., 1958, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | благаючий | благаюча | благаюче | благаючі |
Родовий | благаючого | благаючої | благаючого | благаючих |
Давальний | благаючому | благаючій | благаючому | благаючим |
Знахідний | благаючий, благаючого | благаючу | благаюче | благаючі, благаючих |
Орудний | благаючим | благаючою | благаючим | благаючими |
Місцевий | на/у благаючому, благаючім | на/у благаючій | на/у благаючому, благаючім | на/у благаючих |