блаженствувати
БЛАЖЕНСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Переживати, відчувати блаженство, насолоду; раювати. Після міського шуму та гуркоту, після втомливої дороги скульптор блаженствував, нерви його відпочивали (Гончар, Новели, 1954, 88).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блаженствую | блаженствуємо |
2 особа | блаженствуєш | блаженствуєте |
3 особа | блаженствує | блаженствують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блаженствуватиму | блаженствуватимемо |
2 особа | блаженствуватимеш | блаженствуватимете |
3 особа | блаженствуватиме | блаженствуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | блаженствував | блаженствували |
Жіночий рід | блаженствувала | |
Середній рід | блаженствувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блаженствуймо | |
2 особа | блаженствуй | блаженствуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | блаженствуючи | |
Минулий час | блаженствувавши |