блукаючий
БЛУКАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до блукати. Видко було море рудого комишу та білу, блукаючу коло хати козу (Коцюб., І, 1955, 372); // у знач. прикм. Блукаючий погляд Володі впав на дзвін біля капітанської рубки (Донч., III, 1956, 358).
^ Блукаючий нерв, анат. - один з черепномозкових нервів, що має велику ділянку поширення і складне розгалуження волокон. Блокада блукаючого нерва;
Блукаюча нирка, мед. - захворювання, що полягає у надмірній рухомості нирки.
@ Блукаючі вогні - блідо-синє світіння, утворюване згорянням болотного газу - метану, що виділяється внаслідок гниття. Розповів про блукаючі вогні на болоті, про фіолетові плями на воді (Донч., II, 1956, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | блукаючий | блукаюча | блукаюче | блукаючі |
Родовий | блукаючого | блукаючої | блукаючого | блукаючих |
Давальний | блукаючому | блукаючій | блукаючому | блукаючим |
Знахідний | блукаючий, блукаючого | блукаючу | блукаюче | блукаючі, блукаючих |
Орудний | блукаючим | блукаючою | блукаючим | блукаючими |
Місцевий | на/у блукаючому, блукаючім | на/у блукаючій | на/у блукаючому, блукаючім | на/у блукаючих |