блюзнірство
БЛЮЗНІРСТВО, а, с. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін. [Антей:] По-моєму, блюзнірство - рівняти дім римлянина до храму! (Л. Укр., III, 1952, 436); Розкопки могил здавались поетові [Т. Шевченкові] блюзнірством, знущанням із слави народу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 152); Такими ніжними, такими прониклива щирими були його слова, що було б блюзнірством їм не вірити (Коз., Сальвія, 1959, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | блюзнірство | блюзнірства |
Родовий | блюзнірства | блюзнірств |
Давальний | блюзнірству | блюзнірствам |
Знахідний | блюзнірство | блюзнірства |
Орудний | блюзнірством | блюзнірствами |
Місцевий | на/у блюзнірстві | на/у блюзнірствах |
Кличний | блюзнірство | блюзнірства |