бобер
БОБЕР, бра, ч. 1. Великий водяний (річковий) гризун, що дає цінне хутро. Гризе бобер гінкі дерева (Рильський, II, 1946, 42).
2. Хутро цього гризуна. Беруть [пани] на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Вовчок, І, 1955, 380); Ходить [Німцевичева].. у перлах і бобрах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бобер | бобри |
Родовий | бобра | бобрів |
Давальний | боброві, бобру | бобрам |
Знахідний | бобра | бобрів |
Орудний | бобром | бобрами |
Місцевий | на/у бобрі | на/у бобрах |
Кличний | бобре | бобри |