бовдур
БОВДУР, а, ч. 1. Димар (у хаті, на хаті). Темним стовбом дим пішов з його бовдура (Сл. Гр.); Сідало за снігами сонце, а проти сонця - дими з бовдурів.. мчали у прозоре небо (Вас., II, 1959, 143).
2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. З.. хмари виривались грізні бовдури (Козл., Мандрівники, 1946, 38); * Образно. Виступали, щораз виразніше, темні стіни лісів, стіжкуваті бовдури розрізнених дерев (Фр., III, 1950, 92).
3. лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал. - Якою ж вона тобі снилась? чи таким бовдуром, як і ти? - спитав його Дашкович (Н.-Лев., І, 1956, 347); - За тобою, бовдуре, плачуть! (Козл., Ю. Крук, 1957, 393); Мартин вважає Омелька бовдуром, а насправді цей безправний наймит стоїть на цілу голову вище від свого гоноровитого господаря (Іст. укр. літ., І, 1954, 454); * У порівн. Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати (Мирний, II, 1954, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бовдур | бовдури |
Родовий | бовдура | бовдурів |
Давальний | бовдурові, бовдуру | бовдурам |
Знахідний | бовдур, бовдура | бовдури, бовдурів |
Орудний | бовдуром | бовдурами |
Місцевий | на/у бовдурі | на/у бовдурах |
Кличний | бовдуре | бовдури |