бран
БРАН, у, ч., поет. Те саме, що полон. І вголос віщує шабльований пан: - Віддався козачий отаман у бран! (Стар., Поет. тв., 1958, 212); Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (Вирган, Квіт. береги, 1950, 33); * Образно. Він ріс у бруді передмістя... Де люди, наче мухи в тісті. Дались буденності у бран (Рильський, Поеми, 1957, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бран | брани |
Родовий | брану | бранів |
Давальний | бранові, брану | бранам |
Знахідний | бран | брани |
Орудний | браном | бранами |
Місцевий | на/у брані | на/у бранах |
Кличний | бране | брани |