брехунець
БРЕХУНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Зменш. до брехун. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (Стар., Вибр., 1959, 414); [Романюк:] Треба допомогти гостям, щоб зустрічались не з якими-небудь брехунцями, а з людьми достойними (Корн., II, 1955, 198).
2. заст., ірон. Адвокат. - Будеш адвокатом, будеш боронити селян... - Брехунцем! - не менше злобно втрутив Хома з серцем (Фр., IV, 1950, 308).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брехунець | брехунці |
Родовий | брехунця | брехунців |
Давальний | брехунцеві, брехунцю | брехунцям |
Знахідний | брехунця | брехунців |
Орудний | брехунцем | брехунцями |
Місцевий | на/у брехунці, брехунцеві | на/у брехунцях |
Кличний | брехунцю | брехунці |