брязкотельце
БРЯЗКОТЕЛЬЦЕ, я, с. Те саме, що брязкальце. З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона з мідними брязкотельцями (Кучер, Прощай.., 1957, 75); * У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Сміл., Зустрічі, 1936, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брязкотельце | брязкотельця |
Родовий | брязкотельця | брязкотелець |
Давальний | брязкотельцю | брязкотельцям |
Знахідний | брязкотельце | брязкотельця |
Орудний | брязкотельцем | брязкотельцями |
Місцевий | на/у брязкотельці | на/у брязкотельцях |
Кличний | брязкотельце | брязкотельця |