бубоніння
БУБОНІННЯ, я, с. Дія за знач. бубоніти і звуки, утворювані цією дією. Дівчата раптом перестали сміятися, навіть лектор зробив паузу в своєму бубонінні (Ле, Право.., 1957, 104); Захоплений роботою, він не дуже прислухався до розмов навколо. Але бубоніння Таранця дратувало його (Ткач, Крута хвиля, 1956, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бубоніння | бубоніння |
Родовий | бубоніння | бубонінь |
Давальний | бубонінню | бубонінням |
Знахідний | бубоніння | бубоніння |
Орудний | бубонінням | бубоніннями |
Місцевий | на/у бубонінні | на/у бубоніннях |
Кличний | бубоніння | бубоніння |