булат
БУЛАТ, ч., заст. 1. род. у. Високоякісна міцна сталь особливого гарту, з узорчастою поверхнею. Стьогнув [Паллант] ще Турна через лоб. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був, як в шкаралупі боб (Котл., І, 1952, 258); Ох, ти серце, моє серце молодецьке, Що булату ти твердіше, міцніше каменю! (Перв., Слов. балади, 1946, 17).
2. род. а. Сталевий клинок, меч; взагалі зброя. Усі ми станемо єдині, на плуга змінимо булат (Рад. Укр., 26.V 1951, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | булат | булати |
Родовий | булату | булатів |
Давальний | булатові, булату | булатам |
Знахідний | булат | булати |
Орудний | булатом | булатами |
Місцевий | на/у булаті | на/у булатах |
Кличний | булате | булати |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | булат | булати |
Родовий | булата | булатів |
Давальний | булатові, булату | булатам |
Знахідний | булат | булати |
Орудний | булатом | булатами |
Місцевий | на/у булаті | на/у булатах |
Кличний | булате | булати |