буча
БУЧА, і, ж. 1. Великий крик, галас, тривога. Оришка забила бучу: - Як се так? Чого се так? (Мирний, IV, 1955, 209); Стара циганка збила бучу, розворушила всіх (Коцюб., І, 1955, 376).
2. Сварка, колотнеча. Як же зчепились вони - така буча збилася, що ледве розняли їх (Вовчок,I, 1955, 245); Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя (Мирний, II, 1954, 86); Як уступливий муж, для спокою в хаті не починав [суддя] ніколи бучі (Мак., Вибр., 1954, 277); * Образно. Його займали хмари - ся неспокійна небесна людність, за якою він стежив.. Часом здіймались там бучі, народні повстання (Коцюб., II, 1955, 212); І закипів Дніпро! Такої бучі не бачили ще воїни могучі (Тич., II, 1957, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буча | бучі |
Родовий | бучі | буч |
Давальний | бучі | бучам |
Знахідний | бучу | бучі |
Орудний | бучею | бучами |
Місцевий | на/у бучі | на/у бучах |
Кличний | буче | бучі |
буч
БУЧ, -а, ч. 1. Позначення маскулінної або мачоподібної манери одягатися та поводитися, безвідносно до статі або гендерної приналежності. 2. Варіант гея або лесбіянки, заснований на маскулінній або мачоподібній поведінці та манері одягатися; крайній прояв дайка; як правило, бучі мають кремезну, часто спортивну, комплекцію і невисокий зріст, коротку стрижку під машинку; вони ходять у чоловічих черевиках, сорочках і годинниках; бучі ніколи не користуються косметикою (хіба що дезодорантом, засобом після гоління і гелем для волосся), обожнюють чоловічий парфум і краватки на святковий вихід.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буч | бучі |
Родовий | буча | бучів |
Давальний | бучеві, бучу | бучам |
Знахідний | буча | бучів |
Орудний | бучем | бучами |
Місцевий | на/у бучі, бучу, бучеві | на/у бучах |
Кличний | бучу | бучі |