бучок
БУЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Чендей, Поєдинок, 1962, 21); У нашому селі чабан убив бучком вовка (Сл. Гр.); Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (Фр., І, 1955, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бучок | бучки |
Родовий | бучка | бучків |
Давальний | бучкові, бучку | бучкам |
Знахідний | бучок | бучки |
Орудний | бучком | бучками |
Місцевий | на/у бучку | на/у бучках |
Кличний | бучку | бучки |