бідно
БІДНО. Присл. до бідний 1, 2. Як не працювала Мотря з Остапом та з Оришкою - старою своєю матір'ю, а все бідно жили (Мирний, II, 1954, 39); Ми увійшли до ванькирчика, бідно вмебльованого двома тапчанами, сільської роботи ослончиками і великим столом (Коцюб., І, 1955, 254); Наперед вийшов тихий, бідно одягнутий юнак (Шиян, Баланда, 1957, 96).